Покровонько-Покровонько, покрий мені голівоньку...

14 жовтня  - свято Покрови

Як і повсюдно на Україні, на Полтавщині теж дотримувалися усталеного звичаю, що весілля гуляли переважно у вільний від сільськогосподарських робіт час – пізно восени та взимку, найчастіше в осінні місяці, з приходом календарного свята Покрови. Дівчата просили Покрову:

Покровонько, Покровонько! Покрий мені головоньку,

Щоб я жінкою була, щоб мені весело жилось

З чоловіком молоденьким, з дитятком веселеньким.

Або «Покрівонько, Покрівонько, покрий мені голівоньку яков-таков онучею, хай дівкою не мучаюсь; …як не хусткою, то онучею, бо дівкою вже надокучило; …хоч ганчіркою, аби я була жінкою».

З Покрови починалися вечорниці, котрі тривали до Великодня, і весілля, які тривали до пилипівських заговин (27 листопада починався Пилипівський піст, що тривав до 7 січня). Це була пора наймасовіших шлюбів. Тому й казали: «Прийшла Пречиста (з цього часу можна було засилати сватів) – несе старостів нечиста, а як прийде Покрова – зареве дівка, як корова». Широко побутувало прислів’я: «До Дмитра дівка хитра», тобто до осіннього релігійного свята Дмитра. Дмитра, Змитра за народним календарем відзначали 8 листопада. Жіноче свято. До Дмитра ще дозволялося засилати сватів, а після цього починалися запусти (заговини), а тому й закінчувалися і весілля. На цю подію народ створив чимало дотепних прислів’їв і приказок: До Дмитра дівка хитра, а після ще хитріша; … а по Дмитрі – лавку витри; … хоч кісся витри; …хоч кахлі витри; …хоч калгу витри; …хоч комин витри; …хоч нею губи втри; …хоч чобіт витри; …а по Дмитрі хоч сім за цибулю. До Дмитра дівка хитра, а після Михайла (21 листопада, закінчувалася пора весіль) хоч за попихайла; …хоч за шкандибайла; …а після Дмитра сякий-такий аби був, щоби хліба роздобув; … а по Дмитрі хоч за старця, аби не остаться; …а по Дмитрі стріне собаку і питається: «Дядьку, ви не з сватами?»; …а після Дмитра свиня йде, а вона питається: «Тітко ,чи не бачили старостів?»; …а стріне собаку, то каже: «Здоров, дядьку! Чи не в старости?».

Цікаву молитву, котру виголошували напередодні Покрови дівчата, що збиралися заміж, записав од своєї матері Ганни Трохимівни Скрипки фольклорист В.М.Скрипка. Ввечері юнка, ставши перед образами, причитувала:

Святая Покрівонько,           Щоб діверки та зовиці,                

Покрий мені голівоньку     Мов братики і сестриці,

Оце осінню.                         До мене були.

Хоч і драною хустиною,    Щоб ділечко поробила,

Аби з хорошою дитиною,  Чужій сім’ї догодила,

Щоб із сторони,                   Всім мила була,

Щоб свекорко, як батенько, Не лаяна і не бита,

До мене були,                        Нагодована і вкрита

Свекрівонька, як матінка,    Спатоньки лягла

Мене прийняли,